Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 12 ноября 2017 г.

Операція «Маскарад», або як вигадати міф на порожньому місці


Коли в 1946 році начальником Одеського військового округу було призначено маршала Жукова, «південною Пальмірою» поповзли чутки, що сам Сталін направив «Маршала Перемоги» в Одесу, щоб знешкодити місцевий бандитизм і утихомирити «кримінальну столицю» СРСР.


Одеса того часу дійсно була бурхливим казаном. Удень тут існувала видимість порядку, а з настанням темряви на вулиці виходили зграї бандитів, що тероризували місто. Бувало, що за ніч фіксувалося лише самих пограбувань більш ніж 70, при тому, що самих співробітників карного розшуку в місті було 80 людей.
Тоді буцімто керівники МВС і звернулися до всесильного Жукова за допомогою. Геній – як відомо в усьому геній. Тож Жуков розробив блискучу операцію «Маскарад». Суть її полягала в тому, що офіцерів Одеського військового гарнізону перевдягали у цивільне, вони брали зброю й виходили на вечірні вулиці, вдаючи із себе нетверезих громадян. Щойно до такого «громадянина» підходили грабіжники, як він без зайвих слів відкривав вогонь на враження.
Перестрілявши таким чином кілька сотень бандитів, Жуков протягом 2-3 місяців навів порядок в місті. Так оповідає легенда, яка вийшла з одеського Привозу. Одеситам дуже імпонувало бути жителями «кримінальної столиці» і що сам маршал Жуков…
Насправді, правда про «досягнення» Жукова на полі бою з одеським криміналітетом досі невідома. Колишній начальник політуправління МВС СРСР генерал Зазулін стверджував, що вже на схилі днів Георгій Костянтинович не раз з гордістю розповідав, як, будучи в Одесі, за одну ніч прибрав всіх ватажків злочинних груп, розкрадачів і злодіїв. Але про «маскараді» з розстрілами на місці маршал жодного разу не згадував ніде. Так само як і в своїх знаменитих мемуарах, які, треба сказати відверто, страждають на тенденційність, неправду й схильність автора до самовихваляння.
Але справжні шок необізнаних настає тоді, коли вони дізнаються, що операцію «Маскарад» було розроблено не Жуковим і проводилася вона не Жуковим. Та і справді, якщо подумати: хто б дозволив, навіть маршалу, але всього лише командуючому Одеським військовим округом,  займатися самодіяльністю, влаштовуючи стрілянину на вулицях міста і убиваючи без суду і слідства. До того ж жодних документальних свідчень цього досі не знайдено.
А ось що говорить відставний полковник міліції Ісай Бондарєв, який в 1946 році був направлений у військову комендатуру Одеси: «У комендантської роти ніяких вказівок маршала Жукова, щоб розстрілювати бандитів на місці, не було і не могло бути. Ми дійсно співпрацювали з працівниками міліції, проводили повальні обшуки, багато обстежили горищ, підвалів, де окупанти залишили зброю. Були на виїздах в Одесі, перевіряли вхідний і вихідний транспорт і, звичайно, разом патрулювали».
Все так просто? Не було ніякого романтичного полювання перевдягнених офіцерів на одеських бандитів? Не рятував Жуков місто від зграй бандитів? Дійсно, «Маршал Перемоги» полюбляв похвалитися й приписати собі навіть чужі перемоги, за що в тому числі був покараний Сталіним. Але справа в тому, що така операція дійсно проводилася.
Операція проводилася, але в масштабах всієї країни. Її було розроблено в Міністерстві внутрішніх справ, причому очевидно за особистої санкції самого Сталіна. І не було в ході цієї операції масової стрілянини на вулицях радянських міст. Все було прозаїчніше: перевдягнені оперативники провокували вуличних злочинців, а інші оперативники, в тому числі зі служби зовнішнього спостереження, які непомітно супроводжували колег, миттєво втручалися й заарештовували злочинців. Оскільки міліціонерів для цього не вистачало, залучали військових.
Звідки ж з’явилася легенда про ініціативу Жукова? Все дуже просто. В 1946 році спалахнуло «трофейна справа» — відкрилися факти страшної корупції та привласнення генералами і маршалами трофейних цінностей в окупованій Німеччині. Одним із головних злодіїв був Жуков. Проте Сталін вважав непотрібним його заарештовувати, тому лише зняв з високої посади в Німеччині й відправив у заслання – командувати Одеським військовим округом.
Але в радянських газетах про справжню причину появи «Маршала Перемоги» в Одесі, звісно, не писали. Пішли чутки: чому Жуков тут з’явився? А решту доповнила народна фантазія.
Щоправда, Жуков таки міг брати участь у боротьбі із злочинністю в Одесі. За своїми службовими обов’язками. З доповідної записки начальника міліції Одеси і першого секретаря Ленінського райкому партії Одеси: «... прошу впливати на командирів частин, що допускають неподобство і кримінальні злочини з боку військовослужбовців, так як це прийняло вже масовий характер. Начальник 5 відділу міліції м. Одеси».
У ті часи злочинність серед військовослужбовців, багато з яких були фронтовиками і вважали, що оскільки вони воювали, то «мають право» (сьогодні ми, на жаль, бачимо щось подібне) перевершувала всяку межу. І командири мали з цим боротися.
Але то уже інша історія…
Утім, серіал «Ліквідація» з Давидом Марковичем Гоцманом вийшов оригінальний. Яскравий. Ну, і міф про "великого полководця", якого боявся сам Сталін підкріпили заразом...

Комментариев нет:

Отправить комментарий