Общее·количество·просмотров·страницы

воскресенье, 18 июня 2017 г.

ПЕРЕМОГА НЕ ЗА ГОРАМИ?

У багатьох нас є відчуття якихось масштабних подій, що насуваються, правда? Мається на увазі війна з Росією на Донбасі. Наскільки наші відчуття (джерело яких ми навіть ясно не можемо виявити) відповідають дійсності? А давайте подивимося, без претензій на лаври Касандри, баби Ванги і графа Каліостро.
Отже спочатку щодо причин таких відчуттів.




Це, безсумнівно, доволі радикальні кроки української влади в останні 2 місяці. Введення санкцій стосовно 468 юридичних осіб РФ – це свідчення того, що Україна нарешті перехоплює ініціативу у війні. Адже на війні бойові дії другорядні. На війні головне – економіка, адже відомо, що Перемога кується в цехах зводів, котиться залізницею і закінчується на фронті ударом багнету. Тому на віні передусім намагаються ударити по економіці, а не по військах на фронті. Логіка проста: ніж нести втрати і людські, і ресурсні на фронті, щоб знищити ворожий танк, краще зробити, аби цього танка ворожа промисловість взагалі не випустила.
Дії РНБО та президента показують, що Україна уже не боїться ризикувати власною економікою. Ми перебудувалися і заручилися іноземними інвестиціями та фінансовою допомогою. До речі, для одного мого дуже патріотичного товариша, який кипів і пирхав на Гонтарєву є сумна новина: «Шарик поздравляю тебя, ты – балбес» (с).
Помітили, що санкції торкнулися трьох десятків російських банків? Практично одразу після того, як Гонтарєва пішла. Мавр зробив свою справу. А справа та – у знищенні банків-прокладок та «кишенькових» банків, які працювали в т. ч. і з Росією у тіньових схемах. Тобто удар готувався багато-багато місяців. Ви помітили, хто найбільшу діжку котив на Гонтарєву? Правильно, пан Тарута, який є разом з Путіним співвласником Алчевського меткомбаніту та інших цікавих речей.
Ну, то таке. Про колишню очільницю Нацбанку до слова прийшлося, аби продемонструвати любителям «швидкої їзди», що в геополітиці та макроекономіці шаблями розумні люди не машуть.
Тепер заговорили про візовий режим з Росією та введення військового стану на Донбасі. Що це може означати? По-перше, дозвольте розчарувати деяких оптимістів. Якщо ви сподіваєтеся, що візовий режим з Росією припинить потік путінських шпигунів, агентів впливу та інших подібних типів – то цього не буде. Російські спецслужби мають достатньо ресурсів і можливостей засилання не те що в Україну – в США своєї агентури. Візовий режим (якщо його взагалі введуть) не буде нічим більшим, аніж морально-психологічним кроком. Причому тут ми теж багато чого втратимо. Ви гадаєте, агентура лише в одному напрямку рухається? Шутка іронії.
А от з військовим станом – тут набагато серйозніше. Адже паралельно «Кривавий пастор» ще й заговорив про можливий вихід з «Мінська. Вихід з «Мінська» значить розв’язання рук в т. ч. і у веденні бойових дій на визволення окупованих росіянами територій Донбасу.
Утім, існує і висловлювання Порошенка про шкідливість такого кроку. Не картайте президента. Тут може зараз відбуватися така гра, про яку ми лише здогадуємося, та і то дуже приблизно.
Політичні коментатори уже почали зв’язувати масштабні антиросійські кроки Києва проти Росії з якимось сarte blanche, що його нещодавно отримав Порошенко від західних партнерів. Якщо це так (маю питання до меж того «бланшу), то це США, а не ЄС. В ЄС надто обережні і надто прагнуть сидіти на двох стільцях, заробляючи гроші на торгівлі з Росією.
А от додаткові санкції США (які дуже не сподобалися Євросоюзу, між іншим) цілком лягають в контекст більш серйозного витка антиросійської боротьби в останні місяці і добре корелюються з діями України.
Тепер переходимо до основного питання. Так і чую як нетерплячі підштовхують: ну коли ж, як на тебе, ЗСУ підуть визволяти Донбас?
Чесно відповім: не знаю. Якби знав – продав би цей секрет за бочку вишневого варення і кошик печива «Кураб`є».
Шутка юмора(с).
Усе, як на мою думку, залежатиме від того який запас міцності залишився в російській фінансово-економічній системі. Ні для кого не секрет, що там надуто гігантський фінансовий пузир. Але увесь парадокс в тому, що, очевидно, навіть Путін з Мєдвєдєвим не знають, коли він гучно лусне: за рік, два, півроку чи за тиждень. Нафта  Brent в коридорі 47-49 доларів та останні санкції США, які фактично ставлять шлагбаум до можливості затикання фінансових дірок в держбюджеті та бюджеті російських компаній навіть у короткостроковій перспективі – лише наближує цей гучний момент.
Який найзручніший момент для Drang nach Osten буде для «київської хунти»?
Як на мене – це період, починаючи з листопада нинішнього або наступного року.
Нинішній рік. По-перше, до того часу може цілком «дозріти» крах російської фінансово-економічної системи. І це – за 4 місяці до виборів президента Росії. По-друге, знов-таки вибори. Чи наважиться Путін кинути на порятунок Лугандонії, яка і так йому мов чемодан без ручки, армію за 4 місяці до виборів з гарантією тисяч (і навіть десятків тисяч) трупів своїх солдатиків? А якщо трапиться поразка? По-третє (це уже тактичні питання) атакувати противника коли зійшла «зеленка» набагато спідручніше.
Але щоб операція з військового визволення Донбасу була успішною, потрібно щоб ці, та кілька інших факторів співпали майже ідеально.
До реі, те, що на жовтень 2017 року заплановано урочисте відкриття дії "Українського поану Маршалла", який передбачає 5 мільярдів євро грошової допомоги може бути опосерелкованим підтвердженням того, що щось нзріває. Скупі європейські буржуїни навряд чи вливатимуть такі коши в країну, яка воює. А от те, що перший транш допомоги припаде десь на весну, саме коли після можливого звльнення почнеться відновлення Донбасу - цілклм може бути.
Якщо операцію запланувати на осінь наступного року. Тут ризик. Ніхто не може спрогнозувати в якому стані буде економічна, соціальна, політична ситуація в Росії до того часу. Утім, навряд чи вона поліпшиться. Скоріше, навпаки. Зате над Путіним не висітиме дамоклова сокира виборів. З іншого боку, майже гарантовано зміняться правила санкцій. Теж навряд чи в кращий для Кремля бік.
А для П. О. Порошенка визволення Донбасу саме восени 2018 року, якраз перед виборчою кампанією – це практично гарантія переобрання на другий термін. На тлі перемоги. В умовах військового стану на Донбасі, коли тамтешня «вата» не голосуватиме. Після Параду перемоги, проведеного десь так 8 травня. Може знову все звершитися, як у 2014 році – першим туром.
Так само, як є й ризик: не визволити Донбас до виборів – дуже великий удар по рейтингу. А якщо поразка…
Є й третій варіант, проміжний. Наприклад, підготувати все необхідне для операції на кінець цього літа і… вичікувати. Петро Олексійович майстерно володіє умінням сидіти на березі річки в очікуванні. І в будь-який слушний момент…
Утім, в третьому варіанті нічого нового начебто немає.

На перший погляд…

2 комментария:

  1. Якщо суспільство і влада дійдуть згоди, все буде Ок!

    ОтветитьУдалить
  2. Визовий режим с Мордором нужен не как препона для агентов ФСБ (не поможет, верно), а как преграда для толп кацапни, которая попрется к нам, когда мордор начнет валиться, а Украина развиваться.

    ОтветитьУдалить