Общее·количество·просмотров·страницы

четверг, 29 июня 2017 г.

ЩО БУДЕ КОЛИ МИ...

Час від часу хтось питає: якщо ми повернемо окуповані території Донбасу, що буде? І чи треба їх взагалі повертати? Там же вата кругом…
По перше, не «якщо», а «коли», а по-друге…

суббота, 24 июня 2017 г.

Про опозицію, дім скорботи та ефект професора Титанушкіна

Хотілося б написати щось епічне. Круте. Про перспективи впливу лібертаріанської ідеології на українську політичну еліту, або про шанси неоконсерватизму як об`єднуючого чинника традиціоналістської частини суспільства.

вторник, 20 июня 2017 г.

ІСТОРІЯ - ЦЕ ЗБРОЯ

Історія – це зброя. Не сам історичний процес, але наука. Ті книги з історії, що їх пишуть професори, академіки та цілі батальйони кандидатів історичних наук. А ще є легіони письменників, котрі видають історію препарованою, романтизованою і спрощеною для ужитку пересічного громадянина.

воскресенье, 18 июня 2017 г.

ПЕРЕМОГА НЕ ЗА ГОРАМИ?

У багатьох нас є відчуття якихось масштабних подій, що насуваються, правда? Мається на увазі війна з Росією на Донбасі. Наскільки наші відчуття (джерело яких ми навіть ясно не можемо виявити) відповідають дійсності? А давайте подивимося, без претензій на лаври Касандри, баби Ванги і графа Каліостро.
Отже спочатку щодо причин таких відчуттів.


четверг, 15 июня 2017 г.

КАРТОННІ ГЕРОЇ

Що ви знали про Олексія (вірніше – Андрія) Стаханова, крім того, що він встановив якийсь там рекорд? А тип цей був дуже цікавий. І зовсім не своїми трудовими подвигами липовими.
«Життя та смерть Олексія Стаханова» - одна з глав нової книги Павла Правого (Бондаренко) «Картонні герої»


суббота, 10 июня 2017 г.

"Дірявий чобіт НАТО", або пара слів на тему наших шансів


Головний аргумент «натооптимістів» - нас не візьмуть до НАТО, бо Статут альянсу забороняє приймати країни з невирішеними територіальними суперечками. А у нас – Крим…

понедельник, 5 июня 2017 г.

МОНСТРИ

Володя Ульянов навчився ходити лише у 3 роки. Він мав непропорційно велику голову і коротенькі ніжки, тому центр ваги у нього було зміщено, хлопчик повсякчас падав. Через це Володя казився і щосили лупив лобом об підлогу, аж стіни будинка двигтіли. Як згадувала пізніше сестра вождя Марія, батьки дуже боялися, що через це Володимир Ілліч виросте недоумком.